Олена Лук’янова народилася 13 січня 1923 року на Чернігівщині у родині вчителів. Під час німецько-радянської війни булла підпільницею, розвідницею та медсестрою партизанського загону. Після війни закінчила Київський медичний інститут (нині — Національний медичний університет імені О.О.Богомольця) і тоді ж прийшла на роботу в Український науково-дослідний інститут охорони материнства і дитинства (пізніше перейменований в Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України). Прийшла молодшим науковим співробітником, а згодом стала директором і очолювала інститут понад 25 років.
В медичній науці вона була великим авторитетом. Ми навіть не здогадуємося, кому завдячуємо тим, що ми самі і наші діти виросли, обминувши проблеми, пов’язані з рахітом. В Україні саме Олена Лук’янова займалася питаннями, пов’язаними з профілактикою та лікуванням порушень кальцієво-фосфорного обміну. Олена Лук’янова також створила наукову школу дитячої гастроентерології. Під її керівництвом проведено унікальні дослідження впливу наслідків радіаційного опромінення на стан матері і дитини та запропоновано відповідні методи лікування.
Олена Лук’янова підготувала 25 докторів і 58 кандидатів медичних наук. Її наукові розробки двічі відзначалися Державною премією України та Державною премією Радянського Союзу. Вона була нагороджена 5 орденами і 15 медалями. А в 1995 році Міжнародний біографічний центр (Кембридж, Велика Британія) і Американський біографічний інститут визнали Олену Лук’янову одним з 500 найбільш впливових та видатних науковців світу.