Вісім років тому в Надії народилася донька Світлана. Діагноз, поставлений дитині, став справжнім шоком: лікарі виявили ДЦП, що виразилося у руховій дисфункції правої ніжки, а пізніше виявили спинномозкову грижу. Далі Надія зіткнулася з глухою стіною нерозуміння оточуючих - люди не могли второпати, чому жінка не бажає позбутися від «тягаря».
- У мене постійно запитували, чому не віддала дитину в інтернат для інвалідів, - розповідає Надія. - Але це ж моя дитина! Тим більше, лікарі дали невеликий шанс: сказали, що при належному догляді ніжку можна розробити, а грижу видалити.
Жінка пішла з роботи, щоб постійно перебувати зі своєю донькою. Завдяки щосекундній турботі і неймовірним зусиллям Надії дівчинка навчилася сідати, пити з чашки-непроливайки, трохи розмовляти. А два роки тому дитині зробили шунтування і видалили грижу.
Надія піднеслася духом: все ж не дарма лікарі говорили про шанс! Але в 2013-му на голови Андрєєвих звалилося нове горе: внаслідок вродженої аномалії головного мозку у Свєти почалося раннє статеве дозрівання. Без блокування цього гормонального збою дитина могла зупинитися в рості і залишитися на нинішньому рівні розвитку, а це значило - тепер вже ніяких шансів. Лікарі позначили єдиний вихід із ситуації - протягом наступних шести років Світлані треба щомісяця робити блокуючі гормональні ін'єкції.
До початку військових дій на Донбасі ці ліки видавалися безкоштовно за державною програмою, але влітку 2014 року роздача медикаментів припинилася. Купити препарати стало неможливо: їх просто не було в напівпорожніх аптеках. І навіть якщо б ці медикаменти якимось дивом з'явилися - Андрєєві не змогли б дозволити собі їх придбати: вже більше двох місяців вони не отримують пенсію по догляду за дитиною.
В умовах сьогоднішнього військового Донецька, за відсутності потрібних медикаментів для Свєти, всі роки титанічних зусиль і лікування вмить могли звестися до нуля... Якщо б у відчаї Надія Леонідівна не вхопилася за соломинку, яка виявилася твердою опорою. Цією опорою став Гуманітарний штаб «Допоможемо» при Фонді Ахметова.
- Інформацію про Штаб я знайшла в Мережі, та й знайомі про нього розповідали тільки хороше, - згадує Надія. - Нам якраз треба було починати черговий курс, залишалося всього тиждень, і я зважилася - подзвонила в Штаб. Ліки від Штабу прибули вчасно - рівно 7 жовтня, точно за графіком, ми зробили ін'єкцію. Препаратів вистачить на два місяці. Зараз мій чоловік поїхав на заробітки. Але якщо ми і далі не зможемо вирішити проблему із закупівлею ліків, будемо знову звертатися в Штаб. Там сказали, що Рінат Леонідович Ахметов не відмовить.
За словами Надії Андрєєвої, крім ліків, від Гуманітарного штабу Світлані передали ще і підгузки. А ще, раз в два тижні, сім'я отримує продуктові набори, теж від Штабу. Це чи не єдине джерело прожитку для родини, в якій проживають ще й 14-річний син і свекруха. Щоправда, буквально на днях Надія і її свекруха потрапили під обстріл в Куйбишевському районі - літня жінка сьогодні перебуває в лікарні, так що Надії додалося тривог і турбот. Але руки не опускаються - вона вірить, що поруч завжди знайдуться добрі люди.
- Якби не підтримка Гуманітарного штабу, я не уявляю, як би ми вижили. Спасибі всім світлим людям, які допомагають нам і Світлані.
Інна Демченко
