Такі прогнози містяться у щоквартальному випуску журналу МВФ "Фінанси і розвиток", низка статей у якому присвячені темі демографічних змін, що чекають на світ у найближчому майбутньому, і їхньому впливу на економіку, пише ВВС.
Зростання із винятками
До ХХ сторіччя населення світу зростало досить повільно. Проте від ХХ сторіччя, не зважаючи на дві масштабні світові війни, населення Землі зростає пришвидшеними темпами.
Якщо у 1920-х воно становило 2 млрд, то вже у 1960-х населення світу зросло до 3 млрд осіб, а до 2011 - вже до 7 млрд.
На початку 2016 року населення Землі становило 7,4 млрд осіб, і, як очікується, до кінця цього року збільшиться ще на 83 млн.
Згідно із прогнозами UNDP (Програма розвитку ООН), до 2024 населення світу зросте до 8 млрд, і 10 млрд осіб до 2056 року.
До середини ХХІ сторіччя також очікуються наступні зміни у демографії світу:
до 2022 року Індія випередить Китай за кількістю населення
населення Нігерії подвоїться і становитиме близько 400 млн осіб, що перевищить населення таких країн, як Бразилія, Індонезія, Пакистан
США будуть третьою за кількістю населення країною світу
населення Росії зменшиться на 10%, що виведе країну зі списку 10 найбільших країн світу за кількістю населення
18 країн (переважно у Східній Європі) також зазнають скорочення населення на 10%, тоді як 30 країн (переважно у Північній Африці) щонайменше подвоять населення.
Такі швидкі зміни у кількості населення породжують низку викликів, серед яких потреба у забезпеченні більшої кількості людей роботою, а також забезпечення їх "людським капіталом", - передусім, освітою і медичним обслуговуванням, - йдеться у одній із статей із щоквартального огляду МВФ.
Крім того, швидке зростання населення посилює навантаження на екосистеми світу та призводить до швидшого освоєння природних ресурсів - харчів, енергії та води.
Читайте такожВчені вперше протестують препарат проти старіння
Разом із тим, темпи зростання населення світу дещо уповільнюються. Якщо у 1965-1970-х швидкість приросту населення у світі перевищувала 2%, то зараз вона становить близько 1% на рік. Але при цьому найшвидшими темпами зростання населення Африки (2,44%), тоді як найнижчими - у Європі (0,04%).
Втім, як очікують в ООН, на дані якого посилаються в МВФ, після 2100 року, коли населення світу досягне піку, воно почне зменшуватися. До кінця нинішнього сторіччя, у близько 70% розвинених країн та близько 65% країн, що розвиваються, кількість населення зменшуватиметься.
Глобальне посивіння
Старіння світу - одна із найбільших демографічних змін, які очікують світ вже у наступні 20 років. У 1950-х лише 8% населення світу були старшими за 60 років. Зараз таких 12% населення, або 900 млн осіб. Проте до 2025 року понад 1,2 млрд людей або 22% населення світу будуть старшими за 60 років.
Від середини ХХ сторіччя очікувана тривалість життя зросла на 24 роки - із 47 до 71 року. До середини ХХІ сторіччя, як очікується, середня тривалість життя зросте до 78 років. Але, знову ж таки, у цьому показнику є великі регіональні відмінності із найнижчими очікуваннями в Африці (61 рік) до найвищих очікувань у Північній Америці (81 рік).
Читайте такожЗаняття спортом допомагають зберегти молодість мозку
На це накладатиметься і різниця у рівнях народжуваності: від 4,6 дітей в середньому на одну жінку в Африці до 1,6 - у Європі.
Загалом, вже зараз приблизно половина населення світу живе в країнах, де рівень народжуваності ледве дотягує до потрібного для відновлення населення - 2,1 дитини.
Одночасно із цим у деяких країнах - Китаї, В'єтнамі, Росії, Ірані, США, Вірменії, Молдові та Грузії - спостерігатиметься зменшення частки населення у віці 15-24 років. Це, з одного боку, означатиме кращі перспективи для освіти і першого працевлаштування для інших, але й, водночас, більше навантаження на працездатне населення, податкові платежі якого утримують старше населення, кількість якого зростає. Дослідники МВФ також попереджають, що згодом це може призвести до електоральних змін у цих країнах, коли саме виборці у віці забезпечуватимуть більшу частку голосів.
Негативними наслідками старіння населення можуть бути "нестача робочої сили, уповільнення економічного зростання, посилення фіскального тиску, руйнація пенсійної системи і системи охорони здоров'я, "проїдання" демографічних запасів".
Серед варіантів для подолання цієї проблеми пропонують зміну у системі накопичення, більше залучення до ринку праці жінок, що, водночас, має потягти і зміни у загальному законодавстві та корпоративній політиці щодо умов поєднання роботи і родини.
Мігранти як проблема і шлях до вирішення проблеми
Ще одним шляхом подолання проблеми старіння населення світу і полегшення фіскального тиску може бути "збільшення міграції із менш розвинених, але "молодших" регіонів світу, у більш розвинені, але "старші".
Лише 3,3% населення світу живе не в тій країні, де народилися. Проте Європа та Північна Америка, де живе 15% населення світу, є, водночас, домом для понад половини усіх мігрантів. Перед ведуть США, де знайшли притулок 20% мігрантів, Німеччина та Росія прийняли ще до 5% мігрантів кожна.
Країни, які дають найбільше емігрантів - Індія (16 млн), Мексика (12 млн), Росія (11 млн) та Китай (10 млн).
В огляді МВФ також особливо згадується "найбільшу міжконтинентальну міграцію" останнього часу, коли у 2015 році понад 1 млн сирійців потрапили до Європи.
Суперечливі міста
Тоді як ще в середині ХХ сторіччя лише 30% населення світу жила у містах, зараз городянином є кожен другий мешканець планети, а до середини ХХІ сторіччя ця частка зросте до 2/3. Кількість мегаміст - таких, де живе понад 10 млн осіб - зросла із 4-ох у 1975 році до 29 на сьогодні. Вони є домом для 12% населення усього світу.
Наслідки таких змін, зауважують у МВФ, є неоднозначними:
"Дехто наголошує на економічних перевагах концентрації у містах робочої сили та споживчого попиту на товари та послуги. Інші вказують, що таке скупчення посилює тиск на водні, земельні та повітряні ресурси, посилює непропорційне споживання енергетичних ресурсів, і, відповідно, непропорційні викиди парникових газів, не кажучи вже про той факт, що понад 1 млрд населення вже мешкає у жахливих міських нетрях".
