Хламідіоз - грізна хвороба-перевертень

Призводить до інфаркту, лімфогрануломатозу, хвороб очей, суглобів, безпліддя...

В Україні немає об`єктивної статистики захворюваності на хламідіоз – унаслідок діяльності величезної кількості приватних кабінетів і того, що у багатьох випадках лікуванням займаються не фахівці дерматовенерологи, а інші лікарі. За статистичними даними розвинених країн Європи, щорічно реєструється близько 1 млн випадків нових заражень хламідіями. У США – в межах 4 млн заражень в рік. За даними ВООЗ, в розвинених країнах світу третина дорослого населення хворіє на хламідіоз, що пов`язано з високою мірою вільних статевих стосунків. Про ці та інші аспекти такої складної медичної проблеми, як «хламідіоз», розповів завідувач шкірно-венерологічного відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва Вячеслав КИСИЛЕВСЬКИЙ, який увійшов до рейтингу «Кращі лікарі України».

Мікроорганізм із власною ДНК

Збудником хламідіозу є Chlamydia trachomatis. Хламідії – це мікроорганізми, проміжні між бактеріями і вірусами. Не дивлячись на мікроскопічний розмір, на відміну від вірусів, вони мають і ДНК, і РНК. Цей внутрішньоклітинний паразит ще називають енергетичним, оскільки він синтезує енергію не самостійно, а забирає її безпосередньо у господаря.

Улюблена локалізація хламідій – циліндричний епітелій сечостатевої системи, очей, ротоглотки.

Розрізняють 15 серотипів хламідій. Збудники серотипів від А до С викликають трахому очей, від D до К – уро-гінекологічну патологію, L1-L3 – захворювання пахових лімфовузлів (лімфогрануломатоз).

Хламідіоз – це захворювання, що передається переважно статевим шляхом. Можна говорити про те, що у людини, яка має 3-х статевих партнерів і більше, в організмі є хламідії. Таким чином, це той випадок, коли не болячка шукає людину, а людина болячку.

Однак, увага, хламідії можуть передаватися і побутовим шляхом. Підступність захворювання в тому, що хламідія стійка до умов зовнішнього середовища. В повітрі і воді кімнатної температури, у виділеннях вона може прожити протягом 5-ти діб. Тому інфекція легко розповсюджується через забруднені предмети особистої гігієни, рушники, постільну білизну і т.д. Дитина може підчепити хламідії, навіть граючись у пісочниці. Інкубаційний період при хламідіозі триває від 3 до 30 днів.

Захворювання-«невидимка»

Підступність хламідіозу в тому, що він може ніяк не проявлятися. Так він перебігає в 90-95% випадків. Особливо це стосується жінок, які можуть взагалі не знати про те, що хворі.

Симптоматика хламідіозу спостерігається тільки при гострій стадії захворювання, тобто тільки у 5-10% всіх хворих. Ознаки гострого перебігу захворювання: великі виділення з сечовивідного каналу, особливо у чоловіків.

Часто буває так, що у одного статевого партнера є клінічні прояви хламідіозу, а в іншого – ні, хоча при обстеженні хламідії виявляють і у одного, і у іншого.

Попри «млявість» перебігу хвороби, жартувати з нею в жодному разі не можна. Згодом, у разі несвоєчасного лікування, вона може «нагородити» людину численними далеко не втішними наслідками.

Захворювання може привести до хронічних хвороб сечостатевої системи, синдрому Рейтера – важкого хронічного захворювання суглобів, очей і внутрішніх органів. Останнім часом надають багато уваги хламідіям як одній з причин ранніх інфарктів і порушень мозкового кровообігу. Часто хламідії провокують захворювання носоглотки – тонзиліти, фарингіти, а у чоловіків, які мають стосунки з чоловіками, – ректити (запалення прямої кишки).

Підступність захворювання і в тому, що воно може привести до безпліддя (як жіночого, так і чоловічого), ранніх викиднів у вагітних. Якщо узяти всі сечостатеві захворювання жінок, то в 50% випадків їх причина криється саме в хламідіях. Як правило, у чоловіків виявляють хламідіоз, коли після декількох років, а то і десятиліть після зараження у них розвивається простатит, слабшає потенція, реєструється безпліддя. Тому якщо у людини є захворювання сечостатевої системи, в першу чергу необхідно запідозрити хламідіоз.

Небезпека захворювання і в тому, що від хворої на хламідіоз жінки може народитися інфікована дитина, у якої на тлі хламідіозу розвивається важка пневмонія, яка може закінчитися летальним результатом.

Діагностуватися треба тричі

Хламідіоз – захворювання старе, як світ. Про нього згадується в Старому Заповіті, в медичній літературі Стародавнього Китаю, Тибету. А ось діагностувати його навчилися тільки останнім часом. Вперше виділили хламідії на початку ХХ століття. А чисту культуру одержали тільки в 1957 році завдяки китайським ученим. Діагностика захворювання в нашій країні налагодилася тільки в кінці 70-х років – її тоді здійснювали за допомогою курячих ембріонів.

На даний час у нас існують прекрасні методи діагностики. Одні з найточніших – молекулярно-біологічні: на визначення ДНК або РНК хламідій. Аналіз зішкрібка із слизистої на ДНК або РНК роблять в молекулярно-біологічних лабораторіях. Застосовують ще ПІФ (метод прямої флуористенції), НІФ (метод непрямої флуористенції).

Допоміжними методами діагностики є аналізи крові на антитіла G, M, I. За їх допомогою можна визначити, як довго хворіє людина. Часто буває таке, що при здачі аналізу на антитіла, у людини їх визначають. Але це може не означати того, що людина заражена хламідіями, це можуть бути тільки антитіла до раніше перенесеного і вилікуваного захворювання.

Є випадки, коли хламідії важко виявити в організмі. Тому проводити діагностику необхідно під керівництвом фахівця. Він підкаже, коли саме краще провести діагностику, оскільки існують періоди, коли хламідії “спливають” краще.

Щоб бути точно упевненим в діагнозі, дослідження необхідно проходити неодноразово – мінімум тричі.

Не як основне захворювання, а як супутнє хламідіоз виявляється при гонореї, трихомоніазі, міко- і уреоплазмозі, бактерійному вагінозі у жінок. Зокрема у 40% хворих на гонорею виявляються хламідії. Тому при вищезгаданих захворюваннях паралельно необхідно обстежуватися і на хламідіоз.

Лікування – тривалий процес

Хламідіоз необхідно обов`язково лікувати, причому лікуватися необхідно обом статевим партнерам.

Сучасне лікування хламідіозу – комплексне: імунобіологічне (яке зміцнює імунітет); антибіотикотерапія (у арсеналі лікаря сьогодні знаходиться великий спектр сильнодіючих препаратів); захист від антибіотиків (щоб уникнути виникнення дисбактеріозу); місцеве лікування (спринцювання і застосування свічок для жінок, ванн і свічок для чоловіків).

Лікування хламідіозу – тривалий процес. В середньому курс триває близько місяця і проводиться в амбулаторних умовах.

Нерідко курс лікування необхідно повторити кілька разів – особливо в тому випадку, якщо людина хворіє впродовж тривалого часу.

Імунітету при хламідіозі немає, тобто, навіть пролікувавши захворювання, при новому інфікуванні розвиватиметься нове захворювання.

Не слід займатися самолікуванням, лікуватися слід тільки під контролем хорошого фахівця.

Куди ж краще звертатися при підозрі на хламідіоз? До фахівців – представників старих медичних шкіл, які мають досвід діагностики і лікування цього захворювання, в авторитетні установи. Нерідко буває таке, що спочатку пацієнт лікується не у фахівця, в сумнівній установі, а коли після невдалого лікування звертається все-таки до дерматовенеролога, лікування стає дуже довгим і важким. Тому краще відразу лікуватися у фахівця, якому довіряєш.

Як не «підчепити» хламідіоз?

На жаль, на сьогодні медицина не володіє таким засобом профілактики хвороби, як щеплення. Тому здоров`я людини, як і у разі більшості інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), залежить, перш за все, від неї самої.

Профілактика хламідіозу нічим не відрізняється від профілактики інших ІПСШ. Проте через надзвичайну поширеність хламідійної інфекції в даний час (а перебігає хламідіоз частіше безсимптомно і відмітити носія хламідій «неозброєним оком» практично неможливо) профілактиці хламідіозу потрібно надавати максимальну увагу.

Кращий спосіб запобігання хламідіозу, як і інших ІПСШ, — це зміна сексуальної поведінки. Це означає, що необхідно надзвичайно розбірливо ставитися до вибору статевих партнерів, не допускати випадкових зв`язків і користуватися презервативом, якщо є хоча б щонайменша невпевненість у здоров`ї партнера.

Зрозуміло, що оптимальний варіант сексуальної поведінки — це взаємна вірність одному здоровому партнерові. При такому способі життя ризик захворювання будь-якими ІПСШ, враховуючи хламідіоз, мінімальний.

Виходячи з того, що хламідіоз може передаватися і побутовим шляхом, заходом профілактики є дотримання норм гігієни (користування тільки особистим рушником, постільною білизною, одягом і т.д.).

Непрямою профілактикою ІПСШ, в тому числі хламідійної інфекції, можна вважати підтримку на належному рівні імунної системи організму, здоровий спосіб життя, який допомагає підтримувати на потрібному рівні імунітет.

Наталія Вишневська