Такий підхід дозволить розробити протиракові вакцини і поліпшити доставку вакцин проти ВІЛ-інфекції. Отже, існують субодиничні вакцини (зроблені з фрагментів білка або цукру). Вони добре себе зарекомендували проти гепатиту та дифтерії. Вчені намагалися отримати такі вакцини проти інших хвороб. Вони використовували наночастинки, які повинні доставляти вакцини просто до лімфатичних вузлів. Також експерти пробували позначати вакцини антитілами, специфічними для імунних клітин у лімфовузлах. Це могло допомогти направити туди вакцини.
Але даний метод все одно не дозволяє на всі 100% доставити вакцину в конкретне місце. Техніка прив'язування барвника до білку крові, альбуміну, була більш результативною. Імунні клітини з лімфовузлів вловлюють альбумін, коли до нього приєднується фарба. Тоді в силу вступає молекула вакцини, прикріплена до альбуміну і доставляється у лімфовузли. Як показали дослідження, вакцини на базі альбуміну викликали сильну імунну відповідь. Сам альбумін складається з "кишень", що вловлюють жирові молекули. Вчені додали ліпід ("жировий хвіст") до пептидів, щоб гарантувати прив'язку альбуміну.
Далі були створені вакцини проти конкретних хвороб, включаючи рак шийки матки і меланому. Їх перевірили на гризунах. Подібні вакцини дозволяли отримати значну кількість імунних Т-клітин, що "запам'ятовують" вірусні або ракові пептиди. Кожна третя Т-клітина була такою. Порівняно з пептидними антигенами, альбуминові вакцини ініціювали імунну відповідь у 5-10 разів сильніше. В результаті вакцина проти меланоми змогла загальмувати розвиток раку, а вакцина проти раку шийки матки зменшила розмір пухлини. При додаванні до альбумінової вакцини підсилюючого елемента (молекули CpG), запальна відповідь була ще сильніше. Притому запалення виникало у строго заданій області, не завдаючи шкоди організму в цілому.
