У журналі The Lancet вперше з'явилися дані з використання антибіотиків у державах Європейського регіону ВООЗ за винятком країн-учасниць Європейського союзу. Дослідження показало, що жителі цих країн часто застосовують протимікробні препарати, не порадившись з лікарем. Більш того, неконтрольоване застосування антибіотиків сприяє розвитку лікарської стійкості бактерій.
Група вчених з Університету Антверпена (Бельгія) зібрали інформацію про обсяги вживання антибіотиків за 2011 рік у Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Грузії, Косовому, Киргизстані, Молдові, Чорногорії, Сербії, Таджикистані та Туреччині. У роботі враховувалося застосування рецептурних і безрецептурних антибактеріальних ЛЗ.
Виявилося, що найбільше антибіотиків вживає населення Туреччини. Там на кожного жителя країни припадає в три рази більше засобів, ніж на жителя Вірменії - в цій країні антибіотики застосовуються найрідше. Варто відзначити, що саме Туреччина є лідером з використання протимікробних ЛЗ в Європейському регіоні ВООЗ.
Що стосується найбільш популярних антибіотиків, то ко-амоксиклавом (Амоксицилін/клавуланова кислота) зловживають в Грузії (42,9% від загального споживання антибіотиків) і Туреччині (30,7%). У країнах колишнього СРСР надають перевагу ампіциліну та амоксициліну (у Азербайджані ці ЛЗ використовуються в 55,9% випадків). У Сербії і Чорногорії частіше використовують препарати групи макролідів (15,8% і 19,5% відповідно).
При цьому дослідники відзначили, що парентеральне введення антибіотиків є загальною практикою в Азербайджані (46,4%) та Таджикистані (31,1%), що може свідчити про те, що антибіотики внутрішньовенно вводяться не тільки в медичних установах.
Дослідження показує, що потужні протимікробні препарати широкого спектру дії, такі як хінолони і амоксицилін у комбінації з інгібіторами бета-лактамаз дуже часто необґрунтовано застосовуються в якості першої лінії терапії, хоча, відповідно до рекомендацій, їх слід використовувати як засіб другої лінії. Отримані дані, на думку вчених, повинні підштовхнути керівництва країн створити програми по регулюванню використання антибактеріальних ЛЗ і взяти під контроль зростаючу загрозу лікарської стійкості мікробів.
