Вони так успішно ігнорують усе, крім свого безпосереднього заняття, що навряд чи відреагують, навіть якщо звернутись до них через гучномовець.
Утім, науковці вважають таку неуважність з боку дітей науково обґрунтованою. Причина – в особливостях розвитку дитячого мозку.
На думку вчених, діти ігнорують нас ненавмисне, це явище має назву "сліпота з неуваги". Воно пов’язане з різницею між поняттями "дивитися" і "бачити", "слухати" і "чути". Як виявилось, діти просто не усвідомлюють дечого – особливо те, що не є предметом їхньої безпосередньої уваги.
Як пояснює професор Ніллі Лейві з Інституту когнітивної нейронауки Університетського коледжу Лондона, діти мають набагато нижчий рівень периферійної уваги, ніж дорослі.
"Батьки та ті, хто доглядають за дітьми, повинні розуміти, що з зосередженням уваги бодай на простому завданні дитина менше усвідомлює, що діється навколо, порівняно з дорослими, - пояснює вона. - Наприклад, якщо, переходячи дорогу, дитина намагається застібнути блискавку на куртці, вона може не побачити машин, що наближаються, тоді як сформований дорослий мозок не мав би з цим жодних складнощів".
"Здатність сприймати те, що відбувається поза межами безпосередньої уваги, розвивається в процесі дорослішання. Тож чим молодша дитина, тим вищий ризик, пов'язаний зі сліпотою з неуважності", - каже вчений.
Думка професора Лейві базується на її нещодавньому експерименті, в якому вона вимірювала рівень сліпоти з неуважності у дітей та дорослих. Вона попросила понад 200 відвідувачів лондонського Музею науки вибрати найдовший рядок на екрані у сімох різних випадках.
В одному випадку на екрані на мить з’являвся чорний квадрат. Пізніше учасників питали, чи вони його помітили.
90% дорослих помітили той квадрат, тоді як діти показали набагато гірший результат. Серед дітей віком 7-10 років його побачили менше 10%.
Серед підлітків 11-14 років результат був також гірший, ніж у дорослих, причому периферійна увага і далі погіршувалась, якщо завдання ускладнювалось.
Це було несподіванкою для пані Лейві.
Вона каже: "У випадку з дітьми, об’єкт на екрані не сприймався первинною зоровою корою – вона, як вважають, остаточно формується з віком. Але я не очікувала, що на сліпоту з неуважності страждатимуть і старші діти. Цікаво було б дізнатись, коли наступає повна зрілість у цьому плані".
З попередніх досліджень мозку дорослої людини відомо, що первинна зорова кора – це частина мозку, яка відповідає за сприйняття зорових сигналів. Коли вона ушкоджена, люди менше усвідомлюють, що діється на периферії уваги.
Ясна річ, що сповільнений розвиток периферійної уваги ставить нові вимоги до безпеки. При дефіциті такої уваги навіть прості дії можуть бути небезпечними. Наприклад, дуже ризиковано писати смс-повідомлення, переходячи через дорогу.
Але сліпота з неуважності має свої плюси.
Кому приємно відволікатись на всілякі сторонні подразники? Дефіцит периферійної уваги дозволяє нам зосереджуватись на чомусь одному.
Психологи стверджують, що у всіх нас увага не безмежна. Коли ж ми працюємо над дуже відповідальними завданнями, "відключатись" від усього іншого конче необхідно.
Річард Вайзман, викладач психології з Університету Гартфордширу, докладно досліджував те, як людський мозок обробляє зорову інформацію, і називає цей процес надзвичайно складним.
"За це відповідають великі ділянки мозку. Це дуже складно, тому нам небажано обробляти дані, які не є важливими, - каже вчений. - Таким чином, сліпота з неуважності нам потрібна, адже інакше ми не могли б зосереджуватись – а без цього жити у світі було б скрутно".
Водночас наш мозок створює ілюзію, нібито він постійно за всім стежить, тому ми й дивуємось, дізнаючись, що не помітили явних речей.
Щоб довести, як легко не помітити очевидного, – навіть горилу серед баскетболістів, – професор Вайзман скористався широко відомим тестом вибіркової уваги Деніела Саймонса, а також власною адаптацією цього тесту.
Людей, які переглядають ролик, просять зосередити увагу на певному завданні – цього разу, порахувати, скільки разів баскетболісти передали один одному м’яча.
В іншому варіанті пан Вайзман просить учасників зосередитись на картковому фокусі. Тим часом деякі предмети на тлі змінюють колір, але мало хто це помічає, бо вся увага на картах.
Як каже пан Вайзман, творчі люди зазвичай помічають більше від інших, тоді як ті, хто хвилюється чи непокоїться з приводу завдання, рідше помічають горилу в кімнаті.
За його словами, існує безліч життєвих ситуацій, коли ми не помічаємо абсолютно очевидних речей, бо зосереджуємось на іншому. Водії свідчать, що не бачили пішохода, бо пильнували інші джерела небезпеки, пілоти не звертають уваги на аварійні сигнали на пульті, бо розбираються з іншими справами.
"Дорослі люди постійно вчаться відсіювати маловажливі речі – можливо, тому ми часом помиляємось", – припускає професор Вайзман.
Отже, щодо сліпоти з неуважності – ми всі до неї вразливі, всі на неї скаржимось, але без неї уявити життя неможливо.
Просто не чекайте від ваших дітей захвату з приводу того, що ви їх не бачите, потонувши у телеефірі.
