Робота була представлена на прес-брифінгу, проведеному перед початком 20 міжнародної конференції з проблем СНІДу в Мельбурні  (Австралія). Її виконала команда вчених під керівництвом Девіда Купера (David Cooper), директора інституту Кірбі при університеті Нового Південного Уельсу в Сіднеї.

Випадковістю знахідку австралійських вчених назвати не можна. Рік тому інша група дослідників з Жіночої лікарні Брігема в Бостоні вже повідомляла про двох пацієнтів, які, як припускають фахівці, позбавилися від ВІЛ після пересадки стовбурових клітин кісткового мозку. На жаль, через кілька місяців після припинення антиретровірусної терапії вірус був знову виявлений в їх крові.

Відео дня

Читайте такожГлобальний фонд для боротьби зі СНІДом планує виділити Україні $184,6 млн

Купер і колеги вивчили бази даних та архіви найбільшого австралійського центру, в якому здійснюється пересадка кісткового мозку і знайшли двох ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які пройшли цю процедуру. Один з пацієнтів страждав від неходжкінської лімфоми, пересадку стовбурових клітин йому виконали у 2011 р. Як з'ясували дослідники, донор кісткового мозку виявився носієм рідкісного варіанту гена, який, як вважається, підсилює природний захист від ВІЛ-інфекції. Інший пацієнт проходив лікування від лейкемії в 2012 р. На жаль, ризик рецидиву не можна виключати для обох пацієнтів, тому вони продовжують антиретровірусну терапію.

Важливо зазначити, що в усьому світі існує лише один чоловік, якого офіційно вважають таким, що вилікувався від ВІЛ-інфекції - Тімоті Рей Браун, «берлінський пацієнт». Він також пройшов через пересадку кісткового мозку, і вже понад 6 років в його крові не виявляють і слідів ВІЛ-інфекції без антиретровірусного лікування. Кістковий мозок, який йому пересадили, був узятий у людини з природною стійкістю до того штаму ВІЛ, яким він був заражений. Проте саму операцію можна приймати як рутинний спосіб боротьби зі СНІДом через високий рівень асоційованої смертності (10%).

Випадки зниження титру вірусу, пов'язані з пересадкою кісткового мозку або стовбурових клітин, необхідно вивчати глибше. Учені поки не можуть пояснити, де ховалися вірусні частинки, які призвели до рецидиву у бостонських пацієнтів. Необхідно знайти більше подібних випадків і ретельно вивчити все, що відбувалося з імунною системою пацієнтів у кожному з них. Історія «берлінського пацієнта» показує, що лікування можливо, і показане зниження титру вірусу після пересадки стовбурових клітин визначає новий перспективний напрям боротьби з ВІЛ-інфекцією.

Ремедіум