1. Намагайтеся не демонструвати свою тривогу дитині. Але награної бадьорості буде мало. Вам доведеться постаратися опанувати себе по-справжньому, бо діти безпомильно відчувають справжній душевний стан матері.

2. Якщо в сім’ї є хтось, схильний до надмірних емоційних проявів, нагнітання ситуації й навіть паніки (часто це бувають бабусі), постарайтеся вивести цього члена сім’ї «з гри» (добре допомагають чемні прохання допомоги і простенькі доручення).

3. Якщо ви сумніваєтеся в тому, чи слід звернутися по лікарську допомогу, то краще не зволікайте з викликом лікаря або невідкладної допомоги. Сумніви і переживання не дозволять вам зосередитися на допомозі дитині. Чим швидше ви знатимете діагноз, тим конструктивнішою буде ваша поведінка і тим раніше розпочнеться грамотне лікування малюка. Не забувайте, що медпрацівники завжди знають епідеміологічну ситуацію і те, на які саме хвороби у вашому районі хворіють діти. Тому вони швидко зможуть розпізнати і атиповий перебіг хвороби, і просто стерту форму того чи іншого захворювання.

Відео дня

4. Готуючись до візиту лікаря, пам’ятайте, що в стані паніки ви можете або не дати повної інформації про хворобу, або переплутати рекомендації щодо її лікування. Тому обов’язково запишіть, як і коли почалася хвороба дитини, основні симптоми захворювання та всі запитання, які вас хвилюють. Точно так само вам потрібно зафіксувати й усі рекомендації лікаря. При цьому обов’язково перепитуйте, якщо вам щось не зовсім зрозуміло; уточнюйте, які з рекомендованих лікарських препаратів аналогічні за дією, щоб потім купити лише один із них.

5. Багато душевних сил іде на постійну напругу і спроби згадати, «що я забула» та «що ще потрібно (чи можна) зробити». А це тільки додає метушні, посилює тривогу і виснажує всіх, включно з хворою дитиною. Рівень тривоги помітно знизиться, якщо ви чітко знатимете, що потрібно робити і на чию допомогу можна розраховувати. Тому після візиту лікаря запишіть абсолютно всі дії з догляду за дитиною. Потім рішуче викресліть те, що зробити з якоїсь причини неможливо (немає умов, дитина категорично не переносить якусь із процедур тощо). Якщо деякі поради лікаря дублюють одна одну (або — або), виберіть щось одне. Решту розпишіть як розпорядок дня, зазначте час прийому й дозування лікарських препаратів, необхідні процедури, дієту та ін. Продумайте, чим можуть допомогти інші члени сім’ї, і узгодьте з ними ваші дії.

6. Якщо у вас хронічно хвора дитина, яка схильна до раптових загострень хвороб, нападів, патологічної реакції на підвищення температури тощо, подбайте, щоб необхідний набір лікарських препаратів завжди був укомплектований і лежав в одному й тому самому місці. Необхідні дії занотуйте у тій послідовності, у якій це рекомендовано лікарем, і бережіть цю інструкцію разом із препаратами. Поінформуйте всіх домашніх, де містяться ліки і що потрібно робити на випадок вашої відсутності. Коли дитина підросте і зможе сама про себе подбати, це буде корисно і їй.

Рекомендації чоловікам

Якщо ви знаєте за своєю дружиною таку рису, як гіпертривожність, не дозволяйте, щоб вона «заразила» вас цим. У разі хвороби дитини візьміть на себе відповідальність і контроль над ситуацією: викликайте дільничного лікаря чи «швидку»; сходіть в аптеку; знадобиться — по-хорошому нейтралізуйте бабусю, якщо вона додає паніки.

Не картайте дружину за її поведінку — у цій ситуації це тільки погіршить її стан. Пам’ятайте, що хвороба дитини — це не той момент, коли слід «виховувати» дружину і доводити, в чому вона не має рації. Постарайтеся заспокоїти свою дружину тими методами, які, з вашого досвіду, найкраще на неї діють: заспокійливі засоби, ласкаве чи тверде слово. Простежте, щоб інструкції лікаря були записані, а потім розписані по годинах. Обговоріть із дружиною, чим саме ви можете бути корисним у цій ситуації. Якщо її поведінка зовсім неадекватна, візьміть кілька відгулів чи потурбуйтеся, аби під час вашої відсутності вдома перебувала тверезомисляча спокійна людина.