Після перенесеної ангіни зміни в мигдалинах часто не проходять безслідно, і запальний процес (тонзиліт) переходить в хронічний. Цьому “допомагають” непроліковані зуби, гайморит, викривлення носової перегородки – все, що у нас не в порядку в носоглотці. А далі будь-який протяг, з`їдене морозиво або мокрі ноги приводять до наступної ангіни. Чим же небезпечний тонзиліт і як з ним боротися?
Першою ознакою того, що в мигдалинах залишилося вогнище запалення, це температура близько 37,5 градусів, яка не знижується. Начебто ангіна пройшла, в горлі неприємних відчуттів немає (хіба що трохи дере після сигарети або їжі), а температура тримається тижнями, а то і місяцями. Плюс з рота починає неприємно пахнути, чого раніше не було.
Чим небезпечний такий стан – ніби хвороба, а начебто і не дуже турбує? Хронічний запальний процес небезпечний тим, що рано чи пізно від нього починають страждати інші органи: суглоби, серце, нирки. Крім того, доведено зв`язок між хронічним тонзилітом і захворюваннями щитовидної залози і низкою шкірних захворювань.
Хронічний тонзиліт виявляється в двох формах: компенсованою (скарг немає, ангіни рідкісні, ознаки місцевого запалення слабо виражені) і декомпенсованою (часті ангіни, збільшені шийні лімфовузли, явні ознаки запалення в горлі, дисфункція інших органів і систем).
У першому випадку, якщо хірургічне видалення мигдалин протипоказане, проводять комплексну консервативну терапію, в яку входять: стимуляція неспецифічного імунітету, препарати кальцію, антигістамінні препарати, малі дози алергенів тощо.
Декомпенсована форма хронічного тонзиліту вимагає операції і консервативного лікування, направленого не тільки на вогнище запалення, але і на відновлення роботи вже залучених в патологічний процес інших органів.
