Стовбурові клітини: панацея чи зброя?

Стовбурові клітини: панацея чи зброя?

Останнім часом в Україні спостерігається справжня революція у області клітинної терапії – лікуванні за допомогою стовбурових клітин...

Не так давно українські вчені заявили про свою готовність почати випробування з клітинної трансплантології.

Всі пам`ятають історію Насті Овчар, яка винесла з палаючого будинку свою дворічну сестричку Люду. Тоді дівчинка одержала сильні опіки. Оглянувши п`ятирічну героїню, лікарі констатували, що її травми несумісні з життям, направивши дівчинку на дороге лікування до Нью-Йорка. Це було на початку 2005-го. На той момент, таку глобальну пересадку шкіри могли робити тільки в двох клініках світу – в США і Германії. Ціна питання склала: від 300 000 євро.

Звичайно, не хочеться заглиблюватися в проблему, чому таке було неможливе у нас. Але все-таки, якби наша держава щедро фінансувала дослідження українських вчених, головним досягненням яких став той факт, що із стовбурових клітин їм все-таки вдалося виростити еквіваленти шкіри – фібробласти і кератиноцити (до речі, саме з їх допомогою можна відновити шкірний покрив людини на 35-45%, навіть якщо тіло обгоріле на 60-80%), тоді б допомогу Насті надали і в Україні.

Українські учені Інституту клітинної терапії з`ясували, що середньостатистична людина, вагою 70 кг за все своє сімдесятирічне життя оновлюється на клітинному рівні 200 разів. В цілому ж людський організм синтезує 14 тонн клітин. Тобто відбувається постійна регенерація, завдяки стволовим клітинам, які знаходяться в пуповинній (кордовій) крові.

Так от, джерело стовбурових клітин – плацента. У ній 70-100 грамів пуповинної крові, що містить мільйони повноцінних стволових клітин. Після звичайних пологів або кесаревого розтину, коли пуповина відокремлена від дитини, а плацента витягнута з організму матері, приступають до забору пуповинної крові. Для цього пунктирують одну з судин пуповини і «самоплив» збирають кров в спеціальний заводський стерильний пакет з речовиною, що перешкоджає її згортанню.

Зрозуміло, що процедура є абсолютно безпечною і безболісною як для матері, так і для дитини. Потім за допомогою спеціальних біотехнологічних методів з крові виділяють гемопоетичні стовбурові клітини, заморожують їх в рідкому азоті і поміщають в криобанк, де ці кліткини зберігаються десятиліттями, не втрачаючи своїх цілющих властивостей. На якомусь етапі життя дитини, якщо її, здолає тяжка хвороба, стволові клітини можуть бути розморожені і введені в хворий організм.

Створення індивідуального «недоторканного запасу» стовбурових клітин користується великою популярністю за кордоном. Іншими словами, при народженні дитина одержує своєрідну страховку, здатну надалі захистити його від наслідків багатьох вірусних, генетичних і вікових захворювань, від радіаційних і екологічних катастроф.

Контейнер з біологічним матеріалом перевозять в криобанк. Один такий банк по зберіганню стовбурових клітин є і при Інституті клітинної терапії. Якщо говорити про ціну, то в Україні первинне утримання біологічного матеріалу (пуповинній крові) коштує 5900 гривень, а зберігання її в криобанку протягом року 750-800 гривень. Для охочих зберігати свою кров десятиліттями існує своя система знижок. За кордоном вартість первинного забору крові коливається в межах від 400 до 2000 дол. США.

Україна: крок вперед або вбік?

Тим часом, сьогодні проблема стовбурових клітин в світі як ніколи актуальна. Тільки у США на роботи в цій області виділяється $29 млрд. А результати, одержані ученими, просто вражають. Багато досліджень вже вийшли «з пробірок» на рівень клінічних випробувань і в широку практику, причому не тільки в розвинених країнах Заходу, але і в СНД, зокрема Росії.

В Україні ж дослідженнями стовбурових клітин займаються: Інститут невідкладної і відновної хірургії їм. Гусака АМН України (Донецьк), Національний інститут хірургії і трансплантології ім. А. Шалімова (Київ), Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин Мінохоронздоров`я України, Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренко АМН України і Інституту клітинної терапії.

Єдиний мінус, що зі всіх вищеперелічених медустанов добре фінансується лише інститут в Донецьку. Володимир Грінь - директор Інституту невідкладної і відновної хірургії їм. Гусака АМН України - не так давно заявив про сучасне оснащення їх біотехнологічної лабораторії в опіковому центрі. Адже для того, щоб врятувати людину, що постраждала від сильних опіків тіла, необхідно провести блок складних процедур в спеціально обладнаному приміщенні. І це не просто вирощування шкірного покриву за допомогою стовбурових клітин, а повна реанімація, починаючи з виведення з шокового стану і знеболення. Потім йде робота з біологічним матеріалом (добування стовбурових клітин), а потім вирощування шкіри з подальшою заміною уражених ділянок на тілі людини. Ось саме таким способом в Донецьку вже вилікувано більше 200 чоловік, а в Україні близько 1,5 тисяч.

Отже, якщо в Україні незабаром почнуться випробування у області клітинної трансплантології із застосуванням стовбурових клітин, то, за словами Олександра Кухарчука, директора координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин Мінохоронздоров`я України, це свідчить про впровадження в нашій країні найновіших ефективних методів лікування цукрового діабету, цирозу печінки, розсіяного склерозу, інсульту, атеросклерозу, інфаркту міокарда і ін. хвороб. Правда, з шестисот напрямів у області клітинних досліджень, які існують в світі, в Україні тільки п`ять вийшли на рівень клінічних випробувань.

«Основні напрями – порушення регенерації тканин при травмах, серцево-судинні захворювання, хвороби крові, хронічна ішемія кінцівок і цукровий діабет», – уточнив професор Кухарчук.

Але все таки основною метою досліджень із стволовими клітинами, які зараз проходять в світі, є вирощування окремих органів людини з біологічного матеріалу (наприклад, нирки або печінки) цієї ж людини для трансплантації. Такий підхід збільшує шанси пацієнта на одужання і значно знижує ризик відторгнення таких органів. Але, не дивлячись на значний прорив в дослідженнях, сьогодні всі інститути борються за вирощування клітин в тривимірному просторі, наприклад печінки. «Ми можемо направити стовбурові клітини в потрібне нам русло, адже для нормальної роботи печінки необхідно всього 2-3% здорових кліинк», – стверджує Юрій Гладких, директор Інституту клітинної терапії.

А про перспективи вирощування за допомогою стовбурових клітин серцевого клапана і взаємозв`язаної з ним судинної системи заявив один з провідних кардіохірургів країни – Геннадій Книшов, директор Національного Інституту Серцево-судинної хірургії ім. Н.М. Амосова АМНУ. Зокрема, він говорить,  «дослідження показали, що стовбурові клітини глибоко проникають в м`язову масу серця, фіксуються там і дають зростання судинам. Та і саме серце можна вирощувати за допомогою матриці, але складність полягає в тому, що клітини повинні працювати синхронно, а одержані кардіомеоцити – самі по собі».

Остання надія приречених або біологічна зброя

Не дивлячись на успішні відкриття і відмінні результати доклінічних досліджень, у вчених залишається більше питань, ніж відповідей по застосуванню стволових клітин на благо людства. Не секрет, що за останні роки Україна займає лідируючі позиції серед інших країн за розповсюдженням ВІЛ-інфекції. Адже саме за допомогою клітинної медицини у таких хворих теоретично могла б з`явитися надія.

«Поки що не можна однозначно сказати, чи це так, – говорить Віталій Кордюм, завідувач відділом регуляторних механізмів клітини Інституту молекулярної біології і генетики. – Стовбурові клітини, при потраплянні в кров, швидко інфікуються, відповідно ефект від них буде короткочасний. Тому навіть якщо замінити кров інфікованого, то решта органів, вже уражених ВІЛ, дасть про себе знати».

Але, не дивлячись на це, в Україні все ж таки замислюються над подібними дослідженнями. «Оскільки дослідження стволових клітин відбувається в основному на доклінічному рівні, то немає на це офіційного дозволу влади, – продовжує Віталій Кордюм. – Що стосується України, то у нас подібні дослідження ще не велися і не ведуться. Правда, подібні випробування проводилися на Заході. Біоматеріал одержували із зародків тварин (ембріонів овець) і пропускали через ультрафільтр, який зберігав всі важливі елементи, прибираючи при цьому тільки білки (де і розмножується ВІЛ-інфекція).

Таким чином, сама клітина не піддається ВІЛ-інфекції. Ось і виходить, що у людей з ВІЛ надія може бути. Але технологія створення імунітету настільки близько підходить до створення біологічної зброї, що багато  держав відмовляться від подібного фінансування такого широкомасштабного проекту».

Висновки – прозорі.

Ні єдиного слова в законі

Не хотілося б «закопувати в землю» історію, досвід і безліч розробок вітчизняних фахівців тільки через відсутність спеціальної державної програми. За словами Ганни Єльськой, директора Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, в законі України про трансплантологію немає ні єдиного слова про стовбурові клітини, що ускладнює контроль досліджень, що проводяться, в даній області.

Наприклад, сьогодні з`явилося багато міні-клінік, які надають послуги з омолоджування обличчя і тіла (ін`єкції стовбуровими клітинами), що часто проводиться з порушенням санітарних норм і правил.

Адже «треба проявляти обережність і ретельність до світових досягнень науки, що б не повторилася історія з водневою бомбою», – нагадує Ганна Валентинівна. Але, не дивлячись на все «але», в Україні достатньо гостро коштує проблема нелегальної трансплантації стволових клітин. «В даний час ця проблема не вирішується і статистика не ведеться. Це є однією з причин, по якій необхідно розробити спеціальну державну програму, а також привернути Мінохоронздоров`я і органи внутрішніх справ для вирішення цієї проблеми», – вважає Кухарчук.

На відміну від України в США і Великобританії створюються спеціальні Ради зі стовбурових клітин. А тільки в районі Берліна існує шістнадцять подібних Інститутів. Це означає, що світове суспільство приділяє немало часу і фінансів цьому напрямкові. Так, наприклад, в даний час збереження стовбурових клітин пуповинної крові – це найперспективніший шлях створення власних ліків, які можуть бути використані в критичних ситуаціях. Цей факт вигідний як з соціального боку, так і економічною. По-перше, це важливо для збереження українського генома, нашого генофонду. А, по-друге, за словами Юрія Гладких, «тільки та країна, яка накопичила біоматеріал, матиме доступ до біологічних технологій, а ті держави, які не встигнуть цього зробити, «купуватимуть ці технології, що стане величезною економічною проблемою».

***

Останніми роками Україна стоїть на порозі демографічної кризи, усвідомивши цю проблему, уряд все ж таки став боротися за збільшення чисельності і здоров`я своєї нації. Молоді сім`ї при народженні дитини почали одержувати хорошу фінансову допомогу від держави і як результат – «вагітний бум». Але не всі дітки народжуються здоровими. Багато хто має серйозні захворювання, вилікувати які, до речі, стало можливим за допомогою стовбурових клітин.

Тому на розвиток і фінансування цієї області медицини слід звернути увагу нашого уряду. Адже створивши власні банки пуповинної крові, ми матимемо економічна і соціальна вигоди, оскільки не доведеться купувати дорогі розробки іноземних учених, а застосовувати свої. Також безнадійно хворі діти одержать шанс на життя, а батьки – допомогу від своєї держави. На сьогодні, у Фінляндії прийнятий «Білль про важливість збирання кордової крові», а значить, вони зберігають свій генофонд.

Яна Мінковська

«Главред»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter