Як повідомили УНІАН у прес-службі МОЗ України, в Українському кризовому медіа центрі у рамках повного циклу публічної політики відбулася консультація із зацікавленими сторонами та експертами на тему “Екстрена медицина в Україні”. В.о. Міністра охорони здоров'я доктор Уляна Супрун підкреслила, що мета цієї зустрічі – ознайомитися із різними баченнями того, якою має бути система екстреної медичної допомоги, де вона працює, а де ні, і як її можна покращити.
Читайте такожЛише 8% українців вважають, що медгалузь України близька до європейських стандартівОскільки, поліцейські та пожежники, як правило, першими опиняються на місці пригоди,то саме від їх вмінь та готовності надати допомогу залежить життя людини. Міністерство охорони здоров'я розробило і найближчим часом затвердить курс «Перший на місці пригоди» для співробітників поліції, пожежників, працівників ДСНС, Національної гвардії.
В.о. Міністра наголосила що ніхто нікого не виганятиме з роботи. Головне завдання зміни системи – підвищення рівня надання невідкладної допомоги. “Ми плануємо, щоб цей курс був обов’язковим для усіх лікарів, які працюють на «швидких» та у відділеннях невідкладних станів і які мають щось спільне із травмою. Такі курси у Європі, Штатах і Канаді проводяться постійно". Курс триватиме 4 тижні і закінчуватиметься таким самим іспитом, який складають західні парамедики. Такі курси ГО «Захист Патріотів» проводить вже більше 2 років, через них пройшли понад 250 лікарів. “Зараз про парамедиків ходять міфи, що це якийсь поліцейський, який вчився 2 тижні чи 8 годин і став парамедиком. Парамедики – це люди із вищою освітою, які проходять багатогодинну практику, які мають специфічне навчання і сертифікацію щодо надання медичної допомоги. Екстрений медичний технік – це вже коротший курс, це 6 тижнів. Це для тих, хто може надавати базову допомогу на до госпітальному етапі", – пояснила доктор Уляна Супрун.
Читайте такожВ парламент подано три законопроекта о страховой медицине – РозенкоНа сьогодні швидка – один із найбільш надійних гвинтиків у всій системі, як би її не критикували. Це та точка опори, яка нам дуже потрібна у нашій подальшій роботі. Але маємо розуміти, що якими б досконалими не були закони, якими б гарно прописаними не були постанови, якими б ідеальними та довгоочікуваними не були б накази Міністерства, коли парамедик, фельдшер чи лікар швидкої опиняється сам на сам з пацієнтом, усі ці папери мають обмежену дію. У кінцевому підсумку життя пацієнта залежатиме від трьох речей: знань та умінь, мотивації та бажання допомогти.
“Ми будемо сприяти тому, щоб парамедики, фельдшери здобували якісну освіту, ми вже працюємо і продовжуватимемо працювати над тим, щоб забезпечити цих фахівців адекватним оснащенням та хорошими умовами праці, щоб у них не виникало потреби шукати щастя деінде”, – підсумувала заступник міністра.
