Я боюся фосфору!

Я боюся фосфору!

Кількість хворих після фосфорної аварії в Ожидові зросте на 30%. Причина - психологічна. У багатьох мешканців Львівщини розвивається страх, який призводить до стресів. А це може завдати шкоди  більше, ніж саме отруєння...Коментар фахівця

Поїзд з горезвісним фосфором вертається до Казахстану, лишивши після себе біду, яку назвали "другим Чорнобилем". Небезпека начебто минула.

Людей, отруєних фосфатами, виписують з лікарень. Та фахівці прогнозують, що кількість хворих, вже найближчим часом, зросте на 30 відсотків. Причина - психологічна. У багатьох мешканців Львівщини розвивається страх, який призводить до стресів. Потужний і тривалий стрес може принести шкоду  більшу, ніж саме отруєння.

Корені людського страху - у нерозумінні і незнанні явищ, які відбуваються.

У випадку з "фосфорною" аварією так і було. Нинішня влада продовжує наслідувати "совкові" принципи реагування на надзвичайні ситуації.

Найперший з них - усе добре. Та українці, зважаючи на "чорнобильський" досвід, цьому "усьому доброму" вже не вірять. І людина, живучи за тисячі кілометрів від Львова, але маючи риси панічної  особистості, боїться вийти на вулицю, бо там може випадати кислотний дощ. 

Що зумовлює   виникнення масових епідемій страху після глобальних катастроф? Як не впустити у себе тривогу і подолати страх, розповідає завідувач відділення соціальних проблем та соматоморфних розладів Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології доктор медичних наук професор Олег Чабан.

ЗАМОВЧУВАННЯ ПОРОДЖУЄ ПАНІКУ

 Тривога виникає, коли людина не знає про подію нічого, коли подія замовчується. Замовчування породжує тривогу, а тривога - страх перед невідомим.

Коли сталася "фосфорна" аварія на Львівщині достовірну інформацію мали б подавати лікарі, військові, а надто хіміки, бо йдеться  про хіміко-техногенну катастрофу. Треба було б пояснити українцям елементарні речі про фосфор. З якими речовинами він вступає в реакцію, чи загрожує це людині, як убезпечитись та локалізувати цю небезпечну речовину. Якщо не можна, то з якої причини.  Нарешті, де та злополучна фосфорна хмарка, яку шукали по усій Європі.

Сумний досвід катастроф і аварій в Україні нічому нас не навчив. "Фосфорна" аварія це ще раз засвідчила. Спеціалісти або мовчали, або давали ницу інформацію, або просто кодували українців: "Усе добре, усе під контролем"". Це не заспокоює людей. Українці мають вже свій "національний досвід", переживши не одну техногенну аварію. На думку зразу спадає Чорнобиль. Там теж було все "добре" - "невеличка пожежа". А від неї увесь світ тремтів.

Людям необхідно давати правдиву інформацію.

Відсутність аргументованих коментарів спеціалістів та перекривлена інформація породжують у суспільстві паніку, тривогу та індукований страх (такий, що передається від людини до людини). 

Вже  час об`єднатися спеціалістам для своєчасного та об`єктивного інформування людей. Можливо створити сайт, який міг оперативно реагувати на будь-яку надзвичайну подію. Відповідальність за те, щоб у суспільстві не було тривоги та паніки лежить на тих, хто має доносити істинний стан ситуації.

СТРАХ ПОШИРЮЄТЬСЯ ЯК АТОМНА БОМБА

Психологія людини має одну особливість - інстинкт самозбереження превалює над усіма іншими. Коли до мозку потрапляє будь-яка інформація із зовнішнього світу, саме цей інстинкт реагує найпершим. Отже, що більше мозок заспокоєний певною інформацією, то менша ймовірність розвитку тривожних станів.

Тривогу зумовлює усе незрозуміле - щось може статися зі мною, з моєю сім`єю, з моїм народом. Якщо немає інформації, яка зменшить тривогу, вона переросте у страх. А страх не має логіки, він індукований, у натовпі він поширюється миттєво, як атомна бомба. Досить відповідної міміки, жесту, голос або кривого слова і страх на біологічному рівні поширюється серед мільйонів. Долає його лише чіткість, ясність, зрозумілість. Так мають працювати у зоні лиха психологи та психотерапевти. Вони працюють не лише з людьми, які піддаються панічним станам, а й з хворими у яких загострилися хронічні недуги, бо є психотравмувальний елемент.

З групою людей, які мешкають далеко від зони аварії, але піддаються страхам  мають працювати засоби масової інформації. У їхніх повідомленнях має бути спокій, чіткість думки, спростування чуток. Це справжнє лікування та профілактування фобій у здорових людей. Це - амортизує страх. Саме від того, як подана інформація у газетах на телебаченні залежить психічне здоров`я наших громадян.

МАЛЕНЬКА БРЕХНЯ ПОРОДЖУЄ ВЕЛИКЕ НЕДОВІР`Я

Роками наше населення виховувалося у традиціях часткового або повного перекручування інформації. Люди звикли, що їм десятками років брехали. Власне виробилася своєрідна аксіома - влада має брехати своєму народу. Щоб забезпечити собі спокій. Українці вже не вірять владним структурам. А це вже елементи соціального нігілізму. Людина не довіряє владі в принципі. І якщо така людина ще й тривожна особистість, її дуже складно заспокоїти.

Щоб переламати недовіру громадян і відновити стосунки між народом і владою, потрібні роки чесного спілкування. Треба, щоб змінилося ціле покоління людей, які жили б у правдивій інформації. Хоч би якою вона була. Щоб просто вірили що нічого страшного не трапилося, що все буде добре, усе можна виправити. Порада нашій владі - завжди пам`ятати, що маленька брехня породжує велике недовір`я.

ЧАСТІШЕ ПАНІКУЮТЬ ЖІНКИ 

Піддаються паніці люди з тривожними рисами характеру.  Люди з нестійкою, лабільною нервовою системою, вибухові, емоційно-неврівноважені особистості. Саме вони несуть у суспільство індукцію страху, породжують паніку, перші "заводять" натовп.

До панічних реакцій більше схильні жінки, тому що вони біологічно емоційніші. "Винне" тут домінування правої півкулі, яка відповідає за емоції. Саме воно робить жінок вразливими до страхів. До того ж, у жінки дуже розвинутий інстинкт материнства, значно сильніше, ніж у чоловіка. Тож вона думає не лише за себе, а й за свою дитину.

Треба розрізняти панічну реакцію людини здорової людини та психічну хворобу. Якщо людина цими днями не виходить на вулицю, боячись кислотного дощу, це ще не означає, що у неї невротичний розлад. Потрапляючи в іншу ситуацію вона забуває про свій страх.

Коли ж ця тривога дезадаптує, коли людина не може нормально працювати, спати, вести розмову - страх просто виключає її з життя. Це - вже психічна хвороба.

Реакція на катаклізми у кожного своя, залежно від особистості. Хтось буде волосся на собі рвати, хтось - інертний, хоч би ї увесь кислотний дощ на нього вилився, йому однаково.

Тим, хто усього боїться, раджу працювати зі своїми страхами. Бо проблема "я боюсь", насправді ніколи не виникає через фосфор або щось інше. Такий стан був і раніше десь глибоко. Просто певна ситуація реалізувала страх. Якщо так, то у людини є проблема і її слід вирішувати. Людина має з`ясувати навіщо їй цей страх. Або він людину влаштовує, або ситуація затягується до того моменту, поки не зірвешся. Людина має сама (або з психологом ) працювати над своєю свідомістю. Долати свій страх.  І "фосфорна" чи будь-яка інша трагедія тут ні до чого.

Юлія Мартиненко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter