Дослідники з університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі Ріє Такахаші та Джеффрі Міллер написали програму, яка дозволяє розкласти ДНК на ноти.
Фахівці Такахаші та Міллер під час своєї розробки приписали 20 амінокислотам відповідності 12 нотам хроматичної гами. Але музика вийшла не зовсім мелодійною, і вони вирішили підбирати відповідність до кожної із семи нот діатонічного ряду (до, ре, мі і т.д.) з пари амінокислот.
Крім цього, вони також кодували амінокислотами тризвуки. Використання акордів додало генетичній музиці плавності, але учені вирішили додати кожній ноті ще і певну довготу, що дозволило привнести ритм.
В остаточному підсумку, Такахаші та Міллер вирішили перевірити свої дослідження на відомих генетичних послідовностях. Наприклад, фермент, відповідальний за будівництво ДНК, у музичному вираженні виявився короткою приємною мелодією. А нотне представлення гена, що викликає захворювання хорея Гентінгтона (спадкоємне дегенеративне захворювання нервової системи), виявилося сумним, до того ж із переривчастим ритмом.
Виявилося, що генетичні мутації загалом звучать характерним монотонним чином у програмі Такахаші і Міллера.
