В Україні немає сенсу навіть питання порушувати про впровадження ювенальної юстиції.

Таку думку висловила експерт Інституту Горшеніна Марина Ткаченко в ефірі радіо «Ера», повідомили УНІАН в Інституті.

Кажучи про захист прав дітей, зокрема, про ювенальну юстицію, експерт зазначила, що за задумом ювенальна юстиція була спрямована на роботу з малолітніми правопорушниками.

Відео дня

«Піонерами тут були Великобританія і США. Це такий інститут, який повинен був відокремити певну вікову категорію, розуміючи, що з нею треба працювати окремо. І в цьому сенсі це (ювенальна юстиція – УНІАН) – абсолютно богоугодна справа. Звичайно, така структура повинна існувати», - вважає М.Ткаченко.

Основні ж суперечки і різночитання, за словами експерта, стосуються так званої другої частини поняття «Ювенальна юстиція» - захисту прав дітей у широкому сенсі. «І ось тут починаються розпливчасті, нечітко сформульовані поняття. Тому що забрати дитину із сім`ї, через те, що її недогодували або, навпаки, перегодували – це нагадує взагалі якісь страшні часи, каральні органи», - зазначила вона.

Експерт розповіла, що в Норвегії, наприклад, близько 30 дітей щодня передаються в органи опіки і прийомні сім`ї. Причому ця норма поширюється не тільки на громадян Норвегії, а й на тих, хто тимчасово проживає на території країни. Так, М.Ткаченко згадує випадок, коли у сімейної пари з Індії, яка приїхала працювати за контрактом з геологорозвідувальною компанією, забрали дітей, бо в них не було вдома повивального столика і кімнати для ігор. «Коли нещасні батьки послалися на культурні відмінності в питаннях побуту, виховання дітей – їм сказали, що це не є аргументом», - зазначила вона.

В Україні ж, за словами М.Ткаченко, ще не діє ювенальна юстиція, хоча деякі «пілотні» проекти існують. «Поки що існує серйозна дискусія в суспільстві і в експертному співтоваристві з приводу того, чи є сенс в нас у країні навіть питання порушувати про ювенальну юстицію в тому сенсі, в якому це існує в розвинених країнах», - зазначила експерт. Зокрема, в тих країнах, де держава точно знає, що вона забезпечило основні права дитини, скажімо, на освіту, охорону здоров`я – і в цьому сенсі має деяке право висувати якісь претензії до сім`ї. «У нас же держава повинна розібратися з якістю своїх послуг населенню. Чи одержують діти той рівень охорони здоров`я, який потрібен? Ту освіту, яка потрібна? Не красиві столи, комп`ютери – а ту якість освіти, яка в подальшому буде їх ресурсом у вищій школі. Якщо дитина тяжко захворіла – держава не може її вилікувати. Добродійні фонди збирають гроші і відправляють дитину лікуватися за кордон. Чи це не порушення прав дитини? Тому – яка може бути ювенальна юстиція в цьому випадку?», - вважає експерт.

Як повідомлялося, згідно з результатами соціологічних досліджень Інституту Горшеніна, більше половини українців (53,6%) вважають, що права дітей у нашій країні не захищені. Найбільш поширене, на думку громадян, насильство над дітьми (78%) і дитяча бездоглядність (75,9%). А першочергова проблема, яка потребує державного врегулювання, – дитяча безпритульність (52,8%). При цьому кожен другий молодий українець (48,8%) не планує в майбутньому усиновляти дитину, а 34% - важко відповісти на це запитання.

*** Ювенальна юстиція (лат. juvenālis - юнацький; лат. jūstitia - правосуддя) - правова основа західної моделі системи установ та організацій, які здійснюють правосуддя у справах про правопорушення, що вчинюються неповнолітніми.