Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко ініціює внесення змін до Сімейного та Кримінального кодексів України щодо відміни таємниці усиновлення і запровадження опосередкованого контролю за умовами проживання усиновлених дітей із залученням широкого кола спеціалістів.
Як передає кореспондент УНІАН, про це він повідомив на прес-конференції.
«На наше переконання, необхідно скасувати таємницю усиновлення», - сказав Ю.Павленко.
За його словами, таємниця усиновлення є тягарем, який Україна успадкувала від радянської системи. Він зауважив, що рано чи пізно дитина все одно дізнається правду про своє усиновлення. При цьому, заявив Ю.Павленко, аналіз показує, що чим пізніше дитина про це дізнається, тим непередбачуванішими є наслідки її дій.
На сьогодні таємниця усиновлення передбачена Сімейним кодексом України. Зокрема, особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Також дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, у тому числі й від неї самої, факту її усиновлення. За чинним законодавством, дитина може отримати інформацію про своє усиновлення після досягнення 14 років. Особи, яким у зв’язку з виконанням службових обов’язків доступна інформація щодо усиновлення, зобов’язані не розголошувати її, зокрема, тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. За розголошення таємниці усиновлення передбачена кримінальна відповідальність.
Уповноважений Президента з прав дитини вважає, що наявність таємниці усиновлення не дає можливості запровадити ефективний механізм контролю за умовами виховання і проживання усиновлених дітей.
На його думку, таємниця усиновлення позбавляє посадових осіб можливості отримати об’єктивну інформацію про те, як живе і розвивається дитина навіть тоді, коли дитина знає про те, що вона усиновлена. Зокрема, працівники служб, які перевіряють умови проживання усиновленої дитини, не мають права спілкуватись із сусідами сім’ї, іншими членами сім’ї, крім названих батьків.
Ю.Павленко вважає, що за таких умов система контролю зводиться до перевірки умов проживання і до спілкування з дитиною та усиновлювачами.
На переконання уповноваженого з прав дитини, аби до мінімуму звести ризик порушення прав усиновленої дитини в сім’ї, потрібно не допускати потрапляння дитини в сім’ю, у якій батьки не готові до виховання дитини, а також забезпечити ефективний контроль за умовами проживання усиновленої дитини.
Для цього, вважає Ю.Павленко, потрібно скасувати таємницю усиновлення і запровадити опосередкований контроль за умовами життя і розвитку дитини з боку усіх посадових осіб, які її оточують.
