Усміхнене обличчя немовляти активізує в мозку його матері ті ж центри, що і деякі наркотики, з`ясували дослідники з американського медичного коледжу Бейлора (Х`юстон).
У статті, опублікованій у понеділок журналі Pediatrics вчені описали результати вивчення за допомогою томографії активності мозку матерів, коли вони роздивлялися фотографії дітей - власних і чужих - в різних емоційних станах.
"Відносини матері і її немовляти мають вирішальне значення для розвитку дитини. З деяких причин, в якихось випадках ці відносини не розвиваються нормально. Зневажливе і погане відношення до дитини можуть мати руйнівну дію на його розвиток", - говорить один з авторів статті доктор Лейн Стратхерн (Lane Strathearn).
Щоб вивчити, як влаштовані ці відносини, Стратхерн і його колеги попросили учасниць експерименту - 28 матерів, що вперше народили, з дітьми у віці від п`яти до десяти місяців - розглядати фотографії їх власних і інших дітей, тоді як активність їх мозку відстежувалася за допомогою магнітно-резонансної томографії.
Цей метод дозволяє зміряти кровотік в мозку. При скануванні області з високим кровотоком "висвічуються", що дає дослідникам можливість зрозуміти, які області мозку найбільш активні.
Вчені виявили, що коли матері дивилися на обличчя власних дітей, активізувалися області мозку, пов`язані з нейромедіатором дофаміном, однією з речовин, відповідальних за передачу нервових імпульсів. Зокрема, активізувалися передні лобові долі, так звана чорна речовина (substantia nigra) в середньому мозку, смугасте тіло і деякі інші, пов`язані з емоціями, пізнавальними процесами і поведінковими реакціями.
"Це області, які активізувалися в інших експериментах, пов`язаних з наркотичною залежністю. Можливо, що вид усміхненої власної дитини діє як природний наркотик", - відзначає Стратхерн. Він додав, що активність цих областей залежить від виразу обличчя дитини.
По словах вченого, найсильніша реакція була на усміхнене обличчя, менший ефект був від фотографій з сумним або нейтральним виразом.
В цілому мозок матері реагував значно сильніше на обличчя власної дитини, ніж чужої.
"Розуміння того, як мозок матері реагує на своє дитя, коли воно посміхається або плаче, може бути першим кроком в розумінні нервової основи прихильності матері і дитини", - вважає Стратхерн.
Ці дані можуть допомогти вченим зрозуміти особливості зв`язків матері і немовляти і те, з яких причин цей зв`язок може порушуватися, додав він.
