Американські учені дійшли висновку, що сліпа людина реагує на монохромне синє світло. На світло реагує паралельна оптичному зору світлочутлива система, що знаходиться в сітківці людини і управляє добовим ритмом. Учені показали, що паралельна система може давати слабкі візуальні відчуття.
Група американських і британських нейрофізіологів на чолі з доктором Стівеном Локлі (Steven W. Lockley) з Медичної школи Гарвардського університету (Harvard Medical School) вивчила паралельну зору світлочутливу систему, що знаходиться в сітківці і управляє добовим ритмом.
До 1990-х учені вважали, що світлова настройка добового ритму у людини забезпечується звичайною зоровою системою, і світло сприймається паличками і колбами. Проте в 1990-х у сітківці тварин і людей були відкриті світлочутливі гангліозні клітини сітківки (pRGCs). Як з`ясувалося, ці клітини мають максимум чутливості в синій сфері спектру і пов`язані з гіпоталамусом, в якому знаходяться «кремлівські куранти» організму.
Доктор Локлі з колегами досліджували реакції двох сліпих пацієнтів - 56-річного чоловіка і 87-річної жінки на випромінювання двох лазерів, один з яких давав монохроматичне зелене світло, інший – синє. Визначалися зміна ширини зіниць, електроенцефалограма і рівень у крові мелатоніну – гормону сну. Зелене світло ніяк не впливало на всі ці параметри у обох пацієнтів – вони його просто не бачили. Синє ж призводило до значного (57%) зниження рівня мелатоніну, зрушення добового ритму, змінам, характерним для пробудження і скорочення зіниць.
Експериментатори встановили, що паралельна світлочутлива система може давати слабкі візуальні відчуття. Сліпа жінка могла відрізняти моменти, коли їй починали і припиняли світити в очі синім світлом, хоча була абсолютно сліпою до інших ділянок видимого спектру. Крім того, виявилось, що гангліонарна світлочутлива система відповідає за розширення і звуження зіниць у темноті і при дуже яскравому світлі.
