6 грудня 2013 року виповнюється 100 років з дня народження видатного хірурга Миколи Михайловича Амосова. 

Амосов - український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки Великі українці.
Про Амосова згадують як про людину високої моралі. Він був видатним кардіохірургом, дослідником, вченим, філософом, письменником, популяризатором науки і здорового способу життя. Амосов - засновник української кардіохірургії і біокібернетики. Автор новаторських методик наукового пізнання фундаментальних основ розвитку суспільства, біологічних систем, особистості людини.
Микола Амосов був автором багатьох популярних книг про здоров’я. Людиною, яка поставила на собі «експеримент з омолодження». Видатний дослідник з різносторонніми інтересами, М.М. Амосов одним з перших усвідомив необхідність союзу медицини з точними науками і створив перший в країні відділ біокібернетики.
Життєвий шлях. Микола Амосов у 1935 році вступив до Архангельського медичного інституту, який закінчив з відзнакою 1939. Паралельно з медициною продовжував навчання в заочному інституті  індустріальному інституті. Темою для диплому обрав проект великого аероплана з паровою турбіною. У 1940 отримав диплом інженера «із відзнакою». Після закінчення інституту і до початку Німецько-радянської війни працював хірургом лікарні в Череповці. Працював у комісії з мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом в Москві.
В 1952 Амосов переїхав до України в Київ, де проживе 49 років. У березні 1953 захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі». В 1958 починає співпрацювати з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця. 1963 — уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана. 
У 1962 обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 академік Української Академії Наук.
12 грудня 2002 року на 90-му році життя Микола Амосов помер від інфаркту. Похований на Байковому кладовищі в Києві.