Субота,
23 вересня 2017
Наші спільноти

Вагітність бігові не завада

Завагітнівши, відомі спортсменки нерідко продовжують тренуватися – а часом і змагатись. Нове дослідження на замовлення Міжнародного олімпійського комітету підтверджує: це менш ризиковано, ніж може здатися.

бег спорт / Фото: REUTERS
 REUTERS

20 березня 1983 р. на Чемпіонату світу з легкоатлетичного кросу в англійському Ґейтсхеді норвезька бігунка на довгі дистанції Інгрід Крістіансен заступила своє місце на лінії старту.

Два тижні перед тим вона почувалася дещо втомленою, що списувала на дві нещодавні подорожі до США з різкою зміною часових поясів. Утім, вона лишалася однією з фавориток чемпіонату, адже кількома місяцями раніше перемогла на марафоні у Х’юстоні.

Та, на її подив, цього разу вона показала зовсім інші результати.

Біг сприяє зміцненню кісток

"На кінець першого кола я прибігла останньою з норвезької команди. Мій тренер не міг зрозуміти, що відбувається", – пригадує вона. Потім їй вдалося перегнати співвітчизниць, та все одно на фініші вона опинилась лише 35-ю.

"У той час дружина мого тренера дивилася на нас по телевізору. Після забігу вона зателефонувала своєму чоловікові та спитала: "А Інгрід часом не вагітна?" Напевно, це було видно з того, як я бігла. А може, я набрала трохи об’єму у верхній частині тіла. Точно не знаю, як, але вона це помітила", - згадує спортсменка.

Пані Крістіансен скоро переконалась, що справді вагітна – до того ж, аж на п’ятому місяці. Це означає, що х’юстонський марафон вона виграла вже вагітною, пробігши його за 2 години 33 хвилини.

Жінки-атлетки часто мають нерегулярний менструальний цикл, тому необізнаність про свою вагітність не вважається чимось надзвичайним. За останні десятиліття принаймні 17 учасниць Олімпійських ігор виявились вагітними.

Дехто з них, звісно, уже про це знав: на одній з пам’ятних фотографій лондонської Олімпіади-2012 малайзійська спортсменка Нур Сур’яні Таїні здіймає гвинтівку над кругленьким восьмимісячним животиком.

Минулого року норвезька лижниця і шестиразова олімпійська чемпіонка Маріт Бйорген привернула увагу скандинавів, навідавшись під час вагітності до тренувального табору своєї команди.

У червні 2014 р. американські ЗМІ опублікували приголомшливі фотографії Алісії Монтаньо під час чвертьфінального 800-метрового забігу Чемпіонату США з легкої атлетики (одна з цих фотографій – на початку статті). Британські видання теж регулярно публікують замітки про жінок, що беруть участь у спортивних змаганнях на пізніх термінах вагітності.

То чи безпечно тренуватись і змагатись, коли очікуєш на дитину? На знак поваги до жіночого спорту, Міжнародний олімпійський комітет (МОК) нещодавно скликав у Лозанні експертну групу з цього питання і попросив її учасників скласти відповідний звіт.

Цей довжелезний звіт у п’яти частинах тепер публікує

Британський журнал спортивної медицини

. Попри складність матеріалу, головна думка авторів проста й зрозуміла.

"Наразі проведено дуже мало якісних досліджень того, як перебігає вагітність професійних спортсменок, а також тих, хто просто присвячує багато часу тренуванням. Утім, схоже, що багато хто не припиняє тренуватися під час вагітності і не страждає від негативних наслідків, – каже професор Карі Бо з норвезької Школи спортивних наук. – Наскільки нам відомо, це не шкодить ані плоду, ані матері".

Ризик проблемної вагітності чи вроджених вад у дитини серед спортсменок такий самий, як серед інших жінок. Утім, каже пані Бо, коли проблеми таки трапляються, спостерігачі помилково пов’язують їх з високим рівнем фізичної активності. Водночас немає і доказів того, що вагітність чи пологи даються спортсменкам легше.

У минулому поради вагітним щодо спорту були переважно сумбурними чи необґрунтованими. Довгий час вважалося, що спорт підриває репродуктивну здатність жінки. Це переконання не мало жодного наукового підґрунтя і витікало скоріше з традиційного розуміння гендерних ролей, ніж з компетентної турботи про матір чи дитину.

Втім, у 1980-ті рр. деякі дослідники почали зауважувати, що спорт користується тими ж ресурсами жіночого організму, що й плід, який розвивається в утробі, – киснем, кровообігом, поживними елементами, теплом. Відповідно, припустили фахівці, плід може програти цю битву за ресурси.

"Певною мірою так і є, – каже пані Бо. – Але спортивні жінки мають дуже добре кровопостачання, тому плоду це не шкодить. Водночас очевидно, що плацента живиться краще, якщо займатись спортом – тобто відбувається свого роду компенсація".

У вагітних жінок покращується терморегуляція (тому вони часом більше пітніють) і розширюються можливості серцево-судинної системи. Завдяки гормональним змінам іноді збільшується рухливість суглобів, а підвищений вміст еритроцитів у крові означає, що в органи надходить більше кисню.

Дослідження вказують, що професійні спортсменки, які продовжують тренуватися під час та після вагітності, можливо, споживатимуть на 5-10% більше кисню у найближчі місяці після пологів. Втім, таких змін не виявили у тих, для кого спорт лише хобі.

Замість того щоб поширювати формальні списки рекомендацій і заборон, пані Бо дає вагітним спортсменкам одну просту пораду: прислухайтесь до свого тіла. Якщо у вас виникає відчуття дискомфорту, напевно, краще зупинитись.

"Ті кілька досліджень, які ми маємо, вказують, що вагітні спортсменки самі поступово зменшують інтенсивність і частоту тренувань, – каже вона. – Це природно, коли у тебе росте живіт і дитина всередині підстрибує від різких рухів – відчуття не з найприємніших".

Вагітність і спорт: чотири поради

Професор Карі Бо переконана: коли йдеться про тренування під час вагітності, матері і спортсменці завжди видніше. Та ось кілька її порад:

Протягом першого триместру вагітності бажано не перегріватись, тому вдягайте легкий одяг, займайтесь у кондиціонованому приміщенні та утримуйтесь від спорту в особливо спекотні дні.

Тим, хто займається важкою атлетикою, варто зменшити навантаження, бо інакше може підвищитись артеріальний тиск, зменшитись кровопостачання плода і перенапружитись тазова діафрагма.

Під час вагітності не рекомендується плавати з аквалангом; протягом останнього триместру краще також утриматись від футболу, хокею та інших видів спорту, де трапляються падіння та зіткнення.

Вузьке дослідження олімпійських спортсменок показало, що приплив крові до плода зменшувався, коли мати розганялася до 90% максимального споживання кисню. На практиці це означає, що стримані тренування нешкідливі, але від надмірних зусиль і випробувань витривалості краще відмовитись.

_____________________________________________________

Нові дослідження загалом сходяться з порадами, які сьогодні зазвичай дають вагітним. Американська колегія акушерів і гінекологів рекомендує вагітним займатися аеробікою та силовими вправами – ймовірно, це знижує ризик діабету та позитивно впливає на психіку. Втім, перш ніж активно займатися спортом, слід отримати індивідуальну консультацію лікаря.

У Британії Національна служба охорони здоров’я також радить жінкам не припиняти тренувань на час вагітності, хоча й уточнює: інтенсивність занять має бути такою, щоб жінка одночасно могла підтримувати розмову, і не більша.

Очевидно, що конкретні показники інтенсивності залежатимуть від того, чи в добрій формі жінка і чи звикла вона до регулярних тренувань.

Коли шведка Ева Нистром виграла національні змагання з дуатлону (це 10 км бігу, 40 км на велосипеді, а потім ще 5 км бігу), вона була на восьмому чи дев’ятому тижні вагітності.

Два дні по тому пані Нистром (вона знала, що вагітна) вийшла на пробіжку і відчула напад нудоти.

"Це був сигнал, що треба прислухатись до свого тіла і дещо пригальмувати, – каже вона. – На початку я надто багато тренувалась, зокрема швидко бігала".

Утім, вона і далі регулярно займалася бігом. Пані Нистром не радилась з лікарем щодо конкретного режиму тренувань – навіть більше, вона взагалі приховала від своєї акушерки факт тренувань, бо боялась, що та цього не схвалить.

Набираючи вагу, пані Нистром почала потерпати від болю у спині. На щастя, того року у південній Швеції випало особливо багато снігу, тож за порадою фізіотерапевта вона перейшла на бігові лижі, тренуючись по годині щодва дні.

Дата пологів наближалась, і Ева помічала, що дедалі більше людей почали здивовано озиратись, коли вона проходила повз них на лижах. Вона стала тренуватися рано-вранці, щоб менше наражатися на несхвальні погляди.

"Востаннє я їздила на лижах за добу до пологів, – пригадує вона. – Було важкувато, але загалом нормально".

Пологи не здалися їй "схожими на марафон", як люблять повторювати акушерки. Народившись, її син Симон вправно почав набирати вагу. Пані Нистром цьому зраділа.

"Якби він був надто маленьким, мені б дорікали, що я забагато тренувалась під час вагітності. Але тепер людям не було що казати", - згадує вона.

Породіллям зазвичай радять не робити нічого важкого протягом шести тижнів, але Карі Бо вважає, що це питання індивідуальне. У реальному житті спортсменки з безпроблемною вагітністю і легкими пологами часто повертаються до тренувань уже через тиждень-два.

У 1983 р. Інгрід Крістіансен дала собі лише чотири дні перепочинку, народивши сина Готе. Далі вона поновила тренування, через місяць повернулася до змагань, а невдовзі виграла ще один Х’юстонський марафон, на п’ять з половиною хвилин покращивши свій минулорічний результат – 2 год. 27 хв і 51 сек.

Більше того, народження Готе ознаменувало початок найкращого періоду в її кар’єрі, коли вона встановила світові рекорди у марафонському бігу і на дистанціях 10 000 і 5000 метрів.

Що ж до Еви Нистром, у 2012 р. вона стала чемпіонкою світу в дуатлоні на довгі дистанції. Її синові тоді було близько року. Разом з британками Полою Редкліфф, Джоанн Пейві та Джессікою Енніс-Гілл й іншими спортсменками, число яких невпинно зростає, Ева довела: за підтримки інших людей тренування та змагання можуть чудово співіснувати з грудним вигодовуванням і дитячими забавами.

Та хоча дослідження експертної групи МОК показало, що вагітність – не завада тренуванням, Карі Бо зізнається, що часто радить вагітним чемпіонкам і рекордсменкам збавити оберти.

"Амбітні спортсменки надзвичайно бояться втратити форму, – каже вона. - Більшість жінок треба заохочувати до більшою активності, запевняти, що це безпечно і зовсім не ризиковано, що здоровий спосіб життя – це завжди добре. Але є невеличка група жінок, залежних від спорту, які вважають, що завжди мають викладатися на сто відсотків".

"Таким жінкам я кажу: ви нічого не втратите, якщо останні два місяці вагітності дещо стримаєте свій запал. Це лише кілька місяців, розумієте? Бережіть себе, адже з вами – пасажир!" – підсумовує вона.

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Читайте також
Новини партнерів
loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку