У 2014 році наукова група з США вперше виявила, що мелатонін перешкоджає діленню ракових клітин. Зараз дослідники з Ірану просунулися далі у вивченні позитивного ефекту мелатоніну в поєднанні з тамоксифеном.
Читайте такожОнкологія – захворювання похилого віку
За даними Центрів з контролю і профілактиці захворювань (Centers for Disease Control and Prevention, CDC) США, серед жінок рак грудей зустрічається частіше інших захворювань онкологічного профілю. Тамоксифен, який у таких випадках призначають найчастіше, має ряд побічних ефектів від легеневої емболії до проблем із зором і розвитку раку матки, крім того, з часом ракові клітини можуть перестати реагувати на препарат.
Співробітники Табризького університету медичних наук вели наукову роботу в двох напрямках, вивчаючи, яким чином можна зменшити ймовірність виникнення побічних ефектів та / або ризик розвитку стійкості до тамоксифену. Оскільки раніше опубліковані дослідження показали, що мелатонін допомагає вбивати заражені клітини, вчені вирішили продовжити справу своїх колег. Доктор Нассер Самади (Dr. Nasser Samadi), один з авторів роботи, прокоментував: «Ми спробували вирішити обидві проблеми відразу, помістивши мелатонін у наноструктури, щоб вони допомогли хіміотерапевтичним речовинам вбити якнайбільшу кількість хворих клітин. Таким чином, знижується необхідна для терапії доза тамоксифену, а побічні ефекти будуть слабшими».
Дослідники протестували ефективність мелатоніну як доповнення до тамоксифену. Для цього, знаючи, що мелатонін нестабільний і швидко руйнується, вони розробили спеціальні наночастинки — наноструктурні переносники ліпідів, NLC. З допомогою цих частинок вчені домоглися того, що мелатонін вивільнювався поступово — це означає, що терапія впливала на уражені раком клітини протягом тривалого часу, коли приймати повторно гормон не вимагалося. Наукова група також з'ясувала, що «повільний» мелатонін був більш дієвим і краще боровся із захворюванням, ніж «швидкий».
Читайте такожВчені визначили найбільш сонні нації світу
Дослідження поки ще перебуває на ранній стадії. Співробітники університету планують провести тести наночастинок на ракових клітинах інших видів, тільки після цього перейти до дослідів на тваринах і, зрештою, до клінічних випробувань.
