Учені з Університету Джонса Хопкінса (Johns Hopkins University) знайшли джерело цієї інтуїції, «фізичний движок» мозку, пише Медпортал.
Цей відділ працює в тих випадках, коли людина дивиться на певне фізичне явище, але при цьому «фізичний движок» пов'язаний не із зором, а з тими регіонами мозку, які відповідають за планування діяльності. На основі отриманої у цьому дослідженні інформації можна буде, наприклад, створювати більш кмітливих роботів.
Читайте такожЕлектрична стимуляція мозку покращує робочу пам'ять людини - дослідження
Провідний спеціаліст наукової групи, доцент Джейсон Фішер (Jason Fischer), розповів, що кожна людина в своїй голові постійно проводить обчислення. Ці розрахунки необхідні для виживання, але до нинішнього часу вчені не могли визначити, які відділи мозку відповідають за симуляцію, і, відповідно, направлено вивчити їх. Разом з фахівцями з Інституту технології Массачусетсу (Massachusetts Institute of Technology) дослідник провів серію експериментів, щоб отримати ці дані.
Під час першого експерименту люди дивилися на вежі з блоків (як у грі «Дженга»). Вчені попросили їх приблизно визначити, куди приземляться блоки, якщо башта розвалиться, а також яких блоків у ній більше, синіх або жовтих. Під час експерименту мозкова активність учасників фіксувалася. За колір блоків відповідав візуальний центр, а ось напрямок їх можливого падіння аналізувався «фізичним движком». У другому досвіді людям показували відеоролики, під час яких на екрані рухалися дві точки, і пропонували вгадати, куди вони перемістяться в наступний момент часу. І в першому, і в другому випадку дослідники відзначили велику активність в регіонах мозку, відповідальних за планування рухів.
Читайте такожНейробіологи виявили сотню невідомих областей у мозку людини
Джейсон Фішер розповів, що таким чином з'явилася гіпотеза про зв'язок цих регіонів з «фізичним движком», і припустив, що це може мати коріння в дитинстві. Коли діти тренують свої моторні навички, вони паралельно пізнають, як веде себе світ, і що буде з конкретним предметом, якщо його схопити. Таким чином, в їх головах створюються фізичні моделі світу навколо, а також варіанти їх поведінки при різних діях з боку дитини. Третій досвід підтвердив теорію вчених — учасників попросили просто подивитися серію коротких роликів, у частини з яких було багато різних фізичних явищ, а в іншого — мало. Чим більше физичної інформації було на екрані, тим активніше працювали ключові відділи мозку.
Можливо, результати дослідження, які опубліковані в газеті Proceedings of the National Academy of Sciences, допоможуть не тільки у створенні роботів, але і в лікуванні людей. Наприклад, така хвороба, як апраксія, порушення цілеспрямованості дій, може бути пов'язана з дефектом «фізичного движка», неможливістю повноцінно симулювати процеси, що відбуваються в навколишньому світі.
